Вищим господарським судом України відмовлено у задоволенні касаційної скарги приватного нотаріуса у справі про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Господарськими судами розглядалась справа за позовом Товариства до іноземної компанії про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису про стягнення заборгованості з нарахованих та несплачених відсотків за кредитним договором.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позов було задоволено. Суди виходили з того, що встановлені при розгляді справи обставини свідчать про спірність суми заборгованості, яка підлягала стягненню на підставі виконавчого напису.

Приватний нотаріус, який вчинив виконавчий напис, оскаржив рішення судів в касаційному порядку та зазначав, що керувався пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса».

Відповідно до обставин справи між сторонами укладено Договір, предметом якого є надання позивачу кредиту. Договір не було нотаріально посвідчено. Згідно з сертифікатом про реєстрацію юридичної особи, відповідач зареєстрований відповідно до Закону про Компанії, як компанія з обмеженою відповідальністю. Договором передбачено застосування діючого права України у відносинах сторін, що не врегульовані Договором.

Відмовляючи у задоволенні касаційної скарги приватного нотаріуса, Вищим господарським судом України зазначено, що відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України (кредитний договір) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, стягнення заборгованості можливе з підстав, що випливають з кредитних відносин. Стягнення заборгованості можливо, якщо боржником допущено прострочення платежів за зобов’язаннями, які випливають з кредитних договорів.

Оскільки матеріали справи не містять інформації про те, що відповідач є банком (фінансовою установою), ВГСУ зазначив про відсутність підстав вважати, що між сторонами у справі було укладено саме кредитний договір, хоча сторони назвали його кредитним.

Пункт 2 Переліку не містить інших видів договорів, передбачених діючим законодавством, за якими можливе стягнення заборгованості у безспірному порядку (якщо договір нотаріально не посвідчений).

Враховуючи викладене, ВГСУ дійшов висновку, що у приватного нотаріуса не було підстав для вчинення оспорюваного виконавчого напису (постанова ВГСУ від 18.01.2017 у справі № 915/648/15).

Джерело — http://ukrainepravo.com/